Хто вона

Вона бачить там, де інші давно опустили руки. До неї звертаються тоді, коли шлях зникає з‑під ніг, коли сили тануть, а всередині звучить тихий, але нестерпний тиск тривоги.

Вона не створює шоу й не шукає камер. Її сцена — це тиша, полум’я свічки, подих слова і дотик, у якому — більше, ніж у будь‑яких ворожіннях. Вона не читає по очах, бо сама не бачить світу. Але бачить набагато глибше.

Ви називаєте лише дату свого народження — і вона промовляє те, що зазвичай приховане навіть від вас самих. Її ім’я десятиліттями передавали тільки пошепки — від людини до людини, як святу таємницю.

Провидиця погодилась вийти до світу — бо надто багато людей стоять перед своєю білою смугою, але не можуть ступити. Бо щось — або хтось — не пускає.